Постійне місце проживання (ПМП/ПМЖ): що це і які права дає

Постійне місце проживання (ПМП) дає право іноземцю вільно проживати та працювати в країні. На відміну від посвідки на тимчасове проживання, такий дозвіл не потрібно регулярно продовжувати.

Щоб отримати ПМП, зазвичай треба щонайменше 5 років прожити в обраній країні в статусі тимчасового резидента. Водночас у низці держав інвестори, люди з місцевим походженням та іноземці з гуманітарними підставами можуть оформити постійний дозвіл без попереднього проживання. Часто наявність ПМП є однією з умов для отримання громадянства країни імміграції.

Що таке постійне місце проживання за кордоном

У різних країнах світу для позначення дозволу постійне на проживання використовують свої назви: Residence permit, Permesso di soggiorno, Permis de résidence, Permissão de residência, Permiso de residencia, Aufenthaltstitel тощо.

На відміну від тимчасової посвідки на проживання, що видається на певний строк і потребує підтвердження підстав перебування, постійне місце проживання зазвичай є безстроковим або видається на тривалий період (5–10 років) із простим продовженням та не прив’язане до конкретної мети (роботи, навчання, возз’єднання родини тощо).

Зазвичай посвідка на постійне проживання стає проміжним етапом на шляху до громадянства. Спочатку потрібно кілька років прожити в країні з тимчасовим дозволом, потім — отримати постійний статус, а після виконання встановлених вимог можна претендувати на оформлення громадянства за правилами тієї чи іншої країни.

Водночас деякі країни дозволяють отримати постійний статус одразу, без попереднього перебування на території держави. Наприклад, у Греції для інвесторів діє програма Golden Visa, за умовами якої постійну посвідку можна оформити за інвестиції від 250 000 EUR.

Репатріанти також можуть отримати право залишитися за кордоном на постійній основі без кількох років проживання. Такі програми діють для людей, які мають відповідне походження або інший передбачений законом зв’язок із державою. Наприклад, у Польщу ви можете переїхати відразу на постійне проживання за наявності Карти поляка.

Чим відрізняється ПМП від тимчасової посвідки та громадянства

Посвідка на тимчасове проживання (ПТП), постійне місце проживання та громадянство дозволяють жити за кордоном, але на різних умовах і з різним обсягом прав. ПТП дає право залишатися на території держави тимчасово та за певною підставою, наприклад для роботи, навчання або возз’єднання з родиною.

Тимчасова посвідка на проживання завжди має обмежений строк дії. Наприклад, у Польщі дозвіл видають на строк до 3 років, а в Іспанії відповідно до підстави ПТП діє 1–5 років. Після закінчення строку посвідку на проживання потрібно щоразу продовжувати та знову підтверджувати підставу для перебування в державі. Наприклад, для дозволу з метою навчання потрібно показувати академічні успіхи, а для роботи — зберігати відповідні умови працевлаштування.

Зі статусом постійного резидента можна безстроково жити на території обраної країни. Право на проживання вже не залежить від роботодавця, навчання чи іншої підстави, за якою раніше отримали ПТП. ПМП також надає більше свободи у виборі роботи та веденні бізнесу. Постійні резиденти зазвичай отримують ширший доступ до прав і державних програм. Наприклад, у країнах ЄС довгострокові резиденти мають рівні з громадянами права у сфері праці та підприємництва, освіти, соціального забезпечення та податкових пільг.

Громадянство надає повний обсяг прав у державі, включно з тими, яких немає у постійних резидентів. Можна отримати паспорт країни, брати участь у виборах, балотуватися на державні посади та користуватися консульським захистом за кордоном. У деяких державах громадянам також доступна робота в органах влади та інших структурах, куди постійних резидентів не приймають.

ПМЖ (постійна посвідка) чи ВНЖ (тимчасовий дозвіл): порівняльна таблиця

Базові вимоги для отримання ПМП за кордоном

Кожна країна встановлює свої правила для отримання постійної посвідки на проживання, але більшість держав висуває схожі вимоги до майбутніх постійних резидентів. Зазвичай, щоб отримати дозвіл на постійне проживання в іноземній країні, потрібно:

• прожити в державі встановлений строк;
• дотримуватися вимог до безперервного перебування;
• підтвердити стабільний і достатній дохід;
• мати медичне страхування;
• не допускати серйозних порушень закону;
• підтвердити знання мови, якщо цього вимагає країна;
• виконати інтеграційні вимоги або скласти відповідний тест;
• мати житло, якщо така вимога передбачена законом.

Порядок отримання ПМП для українців за кордоном

Порядок дій під час оформлення постійного місця проживання за кордоном визначається насамперед обраною державою та програмою переїзду. Щоб розпочати процес легалізації, в деяких країнах спочатку потрібно отримати національну або імміграційну візу, а вже після в’їзду оформити ПТП.

В інших державах подати документи на постійне проживання можна ще з-за кордону. Такий порядок передбачають, зокрема, окремі імміграційні програми Канади та консульське оформлення імміграційної візи США. У країнах ЄС, щоб отримати постійний дозвіл, зазвичай спочатку потрібно прожити в державі 5 років на законних підставах.

Попри ці відмінності, основні етапи набуття статусу постійного резидента у більшості країн схожі:

Як отримати постійне місце проживання без попередньої імміграції

У деяких країнах для набуття статусу постійного резидента не потрібно спочатку кілька років жити з тимчасовою посвідкою. Одразу претендувати на ПМП можна за інвестиційними та професійними програмами, а також через походження або за іншими спеціальними підставами.

Серед країн, де є можливість одразу отримати постійне місце проживання:

• Греція
  За програмою Golden Visa можна оформити постійну посвідку без попереднього проживання в країні. Мінімальний поріг інвестицій у нерухомість становить 250 000 EUR. Постійний дозвіл видають на 5 років із можливістю оновлення за умови збереження інвестиції.
• Мальта
  Програма Malta Permanent Residence Programme дозволяє одразу отримати статус постійного резидента. Для участі потрібно купити житло від 375 000 EUR або орендувати його щонайменше за 14 000 EUR на рік, а також сплатити передбачені програмою державні внески. Статус зберігається безстроково за умови дотримання вимог програми.
• Кіпр
  Мінімальна інвестиція для набуття постійного статусу становить 300 000 EUR. Вкласти кошти можна в нерухомість, кіпрську компанію або інвестиційний фонд. Також потрібно підтвердити річний дохід на рівні мінімум 50 000 EUR, а для членів сім’ї встановлені додаткові суми.
• Канада
  Отримати постійне місце проживання можна через програми для кваліфікованих працівників. Наприклад, Федеральна програма для кваліфікованих працівників (Federal Skilled Worker Program) підходить людям із досвідом роботи за межами Канади. Для участі потрібен щонайменше 1 рік безперервного кваліфікованого досвіду за останні 10 років, а також відповідність вимогам до освіти та знання мови.
• Австралія
  Кваліфіковані спеціалісти можуть одразу отримати постійний статус за незалежною професійною візою (Skilled Independent visa, subclass 189). Для її отримання ваша професія має входити до затвердженого переліку, а кваліфікацію потрібно підтвердити. Кандидат також має бути молодшим за 45 років, знати англійську та набрати щонайменше 65 балів у відповідній шкалі оцінювання.

Можливість претендувати на постійний статус не завжди пов’язана з інвестиціями або професійною кваліфікацією. У Польщі таке право мають власники Карти поляка. З цим документом можна працювати без окремого дозволу, вести бізнес і навчатися в Польщі, а після переїзду одразу претендувати на постійне проживання. ПМП надають безстроково, а карту побиту потрібно оновлювати кожні 10 років.

Які права дає дозвіл на постійне проживання

Дозвіл на постійне проживання за кордоном надає резидентам значно більше свободи, ніж тимчасова посвідка. Повний обсяг прав регулюється національним законодавством, але найчастіше статус постійного резидента відкриває такі можливості:

• Проживання на території обраної держави без обмеження строку.
  Постійним резидентам не потрібно продовжувати свій дозвіл та щоразу доводити право залишатися в країні. Якщо карта резидента має строк дії, її періодично оновлюють без повторного оформлення самого статусу.
• Працевлаштування без прив’язки до одного роботодавця.
  З постійним дозволом на проживання можна змінювати місце роботи без переоформлення дозволу на проживання. Якщо трудові відносини припиняться, цей факт сам по собі не стане причиною для втрати постійного статусу.
• Навчання на стабільніших умовах.
  Постійні резиденти можуть вступити до університету чи іншого навчального закладу без оформлення студентського дозволу на проживання. Після завершення навчання право залишатися на території країни зберігається.
• Доступ до соціального захисту та державних програм.
  Постійний статус може зняти обмеження у сфері соціального забезпечення, які діють для власників ПТП. Наприклад, у Великій Британії більшість тимчасових резидентів не мають доступу до державних виплат, а після оформлення постійного місця проживання можуть претендувати на них на загальних умовах.
• Можливість отримання громадянства.
  Період проживання з постійним статусом зараховується до строку, необхідного для подання на громадянство. У різних країнах для натуралізації потрібно прожити в обраній державі 3–10 років, причому до цього терміну часто зараховують і період перебування з тимчасовою посвідкою.
• Купівля житла та доступ до кредитування.
  У багатьох країнах постійне місце проживання знімає обмеження на купівлю нерухомості, які діють для тимчасових резидентів. Постійний статус також може розширити можливості для оформлення іпотеки та інших банківських продуктів.

Незважаючи на широкі права, ПМП не прирівнює постійного резидента до громадянина країни. Такий статус не дає національного паспорта та, як правило, права голосувати на загальнодержавних виборах і балотуватися на виборні посади.

ПМП також не дає автоматичного права переїхати до будь-якої іншої країни. Постійний статус дозволяє безстроково жити саме в державі, яка його надала. Навіть довгостроковому резиденту ЄС для переїзду до іншої країни Євросоюзу більше ніж на 3 місяці потрібно виконати її національні вимоги.

Обов’язки постійних резидентів

Після отримання ПМП потрібно дотримуватися правил, які країна встановлює для постійних резидентів:

• виконання вимог кримінального, цивільного, податкового та адміністративного законодавства країни проживання;
• декларування доходів і сплата податків відповідно до податкового статусу;
• дотримання встановлених строків перебування за межами країни;
• своєчасне оновлення картки постійного резидента та інших необхідних документів;
• повідомлення державних служб про зміну адреси та особистих даних, якщо цього вимагає законодавство;
• постановка на військовий облік у країнах, де такий обов’язок поширюється на постійних резидентів.

Чи можливо втратити ПМП: причини та наслідки

Постійне місце проживання хоч і є стабільним статусом, але законодавство більшості країн передбачає обставини, за яких ПМП може бути анульовано або втрачено автоматично. Найчастіше статус постійного резидента втрачають через тривалу відсутність на території країни. Наприклад, довгостроковий резидент ЄС може перебувати за межами Євросоюзу до 12 місяців поспіль. У Канаді для збереження статусу потрібно прожити щонайменше 730 днів протягом 5 років.

Серйозні правопорушення також можуть призвести до втрати ПМП. Якщо суд або державні органи ухвалять рішення про видворення, людина втрачає право на постійне проживання та має залишити країну. Особливо суворо законодавство реагує на випадки шахрайства під час набуття статусу. Якщо з’ясовується, що заявник подавав підроблені документи або свідомо надав неправдиву інформацію, дозвіл анулюють навіть через багато років із моменту його отримання.

Для тих, хто отримав ПМП через інвестиції, ризиком втрати статусу є невиконання умов такої програми — наприклад, продаж нерухомості чи виведення коштів раніше мінімального строку володіння активом.

Дію постійного статусу можна припинити й добровільно. Для цього потрібно подати відповідну заяву за процедурою, встановленою конкретною країною.

Після втрати ПМП варто спочатку з’ясувати, чи можна оскаржити рішення або відновити статус. Наприклад, у ЄС для довгострокових резидентів передбачена спрощена процедура повторного набуття статусу, якщо його втратили через тривалу відсутність. Конкретні умови встановлює кожна країна окремо. Якщо відновлення неможливе, доведеться оформлювати право на проживання за іншою підставою або знову проходити процедуру оформлення ПМП.